Вузькою вважається колія шириною менше, ніж 1524 (1435) мм. Для наземних залізниць в Україні передбачено стандартну ширину колії 750 мм, іноді 1000 мм, якщо її використання більш технічно доцільне. Для підземних шляхів стандартом встановлено ширину колії 600, 750, 900 мм.

Локомотиви залежно від силової установки поділяють на паровози, мотовози (тепловози) і електровози.

Тип локомотива характеризується кількістю та розміщенням осей, виражених осьовою формулою. Перша цифра зліва у формулі позначає кількість передніх направляючих осей (бігунів), друга - ведучих (зчіпних) осей і третя - кількість підтримуючих осей ззаду.

При визначенні типу паровозу тендерні осі не враховуються. Якщо направляючі і підтримуючі осі відсутні, то в осьовій формулі на їх місце ставлять нулі. Для локомотивів з групами спарених осей під окремими колішнями, зберігається та ж система позначень по кожній незалежній групі осей, позначення окремих груп поєднуються знаком плюс. Наприклад, для мотовоза МУЗ-4 осьова формула 0-2-0 + 0-2-0.

Навантаження на вісь, встановлені для локомотивів вузькоколійних залізниць в Україні, приведені в таблиці 1 (в т).

Локомотиви вузької колії (750 мм) в залежності від навантаження на вісь поділяються на:
• легкі - з навантаженням на вісь 2,0-2,5 т;
• середні - з навантаженням на вісь 4,0 т;
• важкі - з навантаженням на вісь 6,0-6,5 т.

Специфіка використання вузькоколійних залізниць (ВЗ) в Карпатському Єврорегіоні пов'язана з підприємствами лісогосподарського комплексу та торфодобувними, тому найбільшого поширення набули середні та легкі локомотиви. З цим же пов'язано те, що більшість ВЗ неелектрифіковані, через що в збірнику не подаються дані по електровозах.

За характером виконуваної роботи вузькоколійні локомотиви поділяються на поїзні та маневрові. Спеціалізовані вузькоколійні локомотиви пасажирського типу відсутні (окрім дрезин ПД та СМД). Переважно пасажирські перевезення здійснюють поїзні локомотиви, які можна означити як товарно-пасажирські.

Більшість мотодрезин (МД) (30-40 рр.) було створено колективами УЗ. Це справді оригінальні та неповторні конструкції, що часто не ідентифікуються. Прикладом може бути пасажирська МД торфопідприємства ім. Р. Е. Классона (м. Електрогорськ). Загалом проектування досерійних дрезин має дві тенденції.

Перша - використання готового автомобіля на шляхах вузької колії. Зберігався кузов, рама, привід автомобільні колеса замінювали залізничними. Кермо в них слугувало ручним гальмом В депо ВЗ Гайворон спостерігалася унікальна вантажна дрезина з використанням агрегатів вантажівки ЗІС?5 (див. фото вище). З осьовою формулою 2-1-0.

Друга - використання деталей та вузлів розмаїтих автомобілів при збереженні їх загального "автомобільного" компонування та конструкції тягового приводу.

На початок 50-х років ХХ ст. почали серійно виробляти МД на машинобудівних заводах, зокрема завод ім. Я. М. Свердлова у м. Горькому (Нижній Новгород).

У 1950 р. освоєно пожежну мотодрезину ПМД-1, потім в 1951 р., вантажу мотодрезину ГМД-1, уніфіковану з ПМД-1. Цікавим рішенням була кабіна з відкидними сидіннями, перпендикулярним до осі колії розміщенням водія, одноступеневе ресорне підвішування на напівеліптичних ресорах передньої осі та на 8-и циліндричних пружинах задньої колішні, важіль ручного гальма. На початку 50-х рр. Демихівським заводом виготовлялись двовісні санітарні дрезини СМД-1 (технічні характеристики дрезин заводу ім. Я. М. Свердлова див. табл. 3).

Серійне виробництво дрезин на Демихівському машинобудівному заводі (ДМЗ) тривало з 1955 по 1974 рр. Завод виготовляв дрезини 4 основних типів: пасажирські (ПД), санітарні (СМД), вантажні (ГМД) та пожежні (ПМД).

Переорієнтація ВЗ на нові форми роботи ставить нові вимоги перед рухомим складом. Однак, вже на кінець 80-х років ХХ ст. більшість локомотивів за потужністю не могли повністю задовольнити потреб у плані вивізної та поїзної роботи. Цьому також сприяло встановлення на деяких вузькоколійних тепловозах швидкохідних дизелів типу 1Д12 і 1Д6 (як на промислових серійних тепловозах нормальної колії ТГМ1, ТГМ23, ТГК). Оскільки вони мало придатні для роботи в особливих умовах вузькоколійних залізниць (значна тривалість переміщень на низьких обертах, часті гальмування та реверси), як наслідок моторесурс цих дизелів складає 4...5 тис. мотогод.

Однак за кордоном на ВЗ колії 762 мм вже працюють тепловози потужністю 500...550 кВт та силою тяги 90 кН при навантаженні від осі всього 70 кН. Не сприяє розвитку ВЗ те, що практично більшість заводів СНГ згорнуло виробництво техніки для ВЗ. З іншого боку при збереженні та частковій модернізації існуючого парку більшість його представників може викликати значну зацікавленість з точки зору технічного туризму. За умов зростання в структурі перевезень існуючих (здебільшого лісопромислових) ВЗ частки туристично-пасажирських перевезень виникає необхідність модернізації як самого рухомого складу (вагонів, системи поїзного гальмування, автозчеплення тощо) так і станційних споруд та деяких елементів станцій примикання. Відсутність оригінальних запасних частин ставить питання про розробку технологій їх виготовлення в місцевих умовах з застосуванням передових досягнень української науки та новітніх технологій.

ЛІТЕРАТУРА
1. Белкин А. С. Мотовозы и дрезины колеи 750 мм. – М.: Высшая школа, 1970.
2. Бутылочкин М. И., Тепловоз ТУ-2М колеи 750 мм. (Устройство и эксплуатация), Л., Гослесбумиздат, 1961.
3. Вороницин К. И. Узкоколейный паровоз ПТ-4. Гослесбумиздат, 1951.
4. Матюнин И. Е. Подвижной состав промышленного транспорта. – Минск: Высшейшая школа, 1982.
5. Мокршицкий, История паровозостроения СССР, М.: Трансжелдориздат, 1941.
6. Морозов А. В. Узкоколейный паровоз легкого типа. Гослесбумиздат, 1952.
7. Морозов А. В. Магистральный узкоколейный паровоз серии ГР. Гослесбумиздат, 1952.
8. Москалёв Л. Наши узкоколейные паровозы. – М.: "Железнодорожное дело", 1997.
9. Подвижной состав и оборудование железнодорожного и городского транспорта. Каталог-справочник. // Росглавтяжмашснабсбыт при ВСНХ., ЦИНТИМАШ. М. 1963.
10. Прозоров Н. К., Вигдорчик М. Б., Гребенкин Э. К. Паровозы: Устройство, работа и ремонт. Учебн. для тех. школ ж. д. транспорта М.: Транспорт, 1986.
11. Свиткин В. В., Тихонов А. Ф. Узкоколейные локомотивы. – Л.: Издательство Ленинградской лесотехнической академии, 1965. – 168 с.
12. Сологубов В. Н. Паровозы узкой колеи. Транжелдориздат, 1951.
13. Трубецкой В. А. Локомотивы лесовозных железных дорог. Гослесбумиздат, 1946.
14. Тепловозы. Отраслевой каталог 18-5-83. // Мин. тяж. и трансп. машиностростр., ЦНИИИ и ТЭИ по тяж. и тр. машиностр. М. 1983.
15. Технический справочник железнодорожника, том VI. Транжелдориздат, 1952.
16. Узкоколейный мотовоз Муг/2. Устройство и уход. Практическое руководство.
17. Лесотранспортные машины. Краткий справочник / Е. М. Крашенинников, Д. Н. Марков, А. Ф. Фрейндлинг – Государственное издательство Карельской АССР, Петрозаводск, 1958