На теперішній час важко уявити собі життя без такого зручного, дешевого, хоч повільного, але безпечного виду транспорту, як залізниця. А минуло порівняно небагато часу з появою перших залізниць на українській землі.

Як відомо [1], вперше про з'єднання залізницею Галичини з Віднем, своє слово сказав професор геології Франц Ріпль. Цю ідею спочатку не сприйняли серйозно, вважаючи її фантастичною, але з часом проект набував все більше прихильників, і в 1835 р. професор Ріпль з асистентом вирушають до Англії з метою детальнішого опрацювання планів залізниці між Віднем і Галичиною. Правда, поки що першого її відрізку Відень-Бохня, який мав пройти через Моравський промисловий регіон до соляних копалень у Татрах. Отже, Галичина могла сподіватись появи тут залізничних колій не раніше кінця 1840 х рр. Потреба ж у залізниці на західноукраїнських землях була вже відчутною.

Внаслідок поділу Польщі (1772 р.) Галичина, а з 1776 р. і Буковина, ввійшли до складу австрійської імперії і опинились відірваними від сухопутних і водних шляхів, що проходили через українські землі і з'єднували Центральну Європу зі Сходом і Чорним морем. У цей час Східна Галичина стала головним ринком збуту товарів західних австрійських володінь і водночас однією з сировинних баз для Відня. Щоб сполучити метрополії з новопридбаною провінцією були збудовані три магістральні лінії сухопутних доріг [2]:

- північна (Краків-Ряшів-Радимно-Яворів-Львів-Броди, і Львів-Золочів- Тернопіль-Чортків-Чернівці),

- середня (Гешин-Б'яла-Ясло-Перемишль-Львів-Рогатин-Галич-Городенка-Снятин),

- південна, або гірська (Живець-Йорданів-Новий Санч-Сянок-Самбір-Дрогобич-Стрий-Станіславів-Коломия).

У 1840-х рр. австрійський уряд остаточно зрозумів перспективність залізничних сполучень для держави. У 1841 р. була проголошена спеціальна Програма у справах залізниць, згідно з якою вони поділялись на колії державного скарбу і приватні, причому державними повинні були стати всі лінії, що відходили від Відня. До державних мала б належати і Галицька залізниця, проект якої був розроблений у 1840-42 рр. Цьому передувало створення спеціальної комісії. До її складу увійшли сім великих промисловців і землевласників Галичини на чолі з князем Леоном Сапєгою. Для розробки статистичного розділу було запрошено професора Львівської технічної академії (політехніки) Томашка, технічне виконання доручено інженерові залізничного транспорту Бредшнайдеру. У поданому звіті була визначена основна лінія Бохня-Дембиця-Ряшів-Переворськ-Перемишль-Львів. Зі Львова колія прямувала до Красного, де розгалужувалась на дві вітки: до Бродів і на Підволочиськ через Золочів і Тернопіль. Південна лінія зі Львова мала пройти через Ходорів і Станіславів на Чернівці. У звіті відзначалось, що ця залізниця принесе велику користь усій Європі. Відносно ж Галичини було зроблено висновок, що їй потрібні залізниці для розвитку промисловості і вивезення сировини та продуктів землеробства, якими багатий край [3].

Після затвердження у 1845 р. Галицької залізниці, як державної, розпочали підготовку до її будівництва. Однак неврожай і непевна політична ситуація монархії загальмували цей процес. Тільки згодом, 31 квітня 1874 р. урочисто відбулось відкриття першої карпатської лінії [4]. Також у Відні ще у 1870-му році був детально розроблений проект Карпатської магістралі, метою якої було з'єднання угорської столиці Пешта з Одесою через Мішкольц і Сигет - до Коломиї, Чернівців, Ясс і Кишинева. Це був найкоротший шлях до Одеси з Угорщини, що одночасно проходив через галицькі залізниці.

Ці ж сімдесяті роки дали початок першим залізницям Закарпаття. У 1870 р. через Чоп, Берегове, Виноградів (тодішній Надьселеш) і Королеве (Кірайхазу) пройшла так звана угорська трансверсальна лінія - стратегічна колія від Словаччини до Семигороду (Трансільванії). Вже 16 вересня 1873 р. Львів поєднався зі Стриєм, 1 травня 1875 р. - Стрий зі Станіславовим. Нафтові родовища Прикарпаття отримали вихід для своєї сировини. Колія Хирів-Стрий стала частиною Галицької трансверсальної лінії, і у 1876 р. саме ця ділянка стала першою державною колією в цілій Австрії [1].

Першими залізницями на Бойківщині став відрізок від Стрия до Сколе, закінчений у 1885 р. А ще раніше, у 1883 р. від ст. Долина на лінії Стрий-Станіславів була проведена колія на Вигоду [5].

Особливої уваги заслуговує в той час розвиток локальних залізниць в Карпатах. Незважаючи на те, що через спротив уряду, проекти залізниці Верхнє Синьовидне-Кропивник-Турка-Самбір (1895-96 рр.) так і не були зреалізовані, для вирішення ситуації, що склалася, лісопромисловці знайшли вихід у будові вузькоколійок. У 1895 р. фірма братів Гредлів збудувала "лісові колійки" до Бутівлі і Коростова [1]. 1905-го будується вузькоколійка Верхнє Синьовидне-Крушельниця, в 1907 р. - Велика Тур'я-Долина. Найбільшою (102 км) стала споруджена австрійською фірмою "Ґнезінтер" траса з Брошнева до Довгої Поляни.

У ХХ столітті, на жаль, більшість карпатських вузькоколійок перестала існувати як "безперспективні".

Час проходить, і є надія, що локальні мережі займуть гідне місце поряд зі стрімким розвитком головних магістралей залізниць в Україні.

*Не існує

**Залишився відрізок

1. Гранкін П. Е., Лазечко П. В., Сьомочкін І. В., Шрамко Г. І. Львівська залізниця. Історія і сучасність. - Львів: Центр Європи, 1996. - 175 с.

2. Ковальчук Г. І. Економічний розвиток західноукраїнських земель. - К., 1988. - 110 с.

3. Лазечко П. В. Передумови будівництва залізниць у Галичині // Галицька брама. - 1996. - №14. - С. 3.

4. Сова П. Прошлое Ужгорода. - Ужгород, 1937. - 309 с.

5. История городов и сёл Украинской ССР. Закарпатская область. - К., 1982. - 251 с.