В Івано-Франківській області існували такі ВЗ:

• Болехів – Тисів (гілка на Лужки) – Поляниця – Хірава
  Довжина основної лінії 35,9 км. Побудована в 1907-11 рр. (основна лінія), 1920 р. (гілка). Закрита в 1950-х рр. До 1947 р. колія була 760 мм. ВЗ обслуговували паровози типу 0?3?0Т, з 1947 р. – один ПТ4.
   
• Брошнів – Рожнятів – Перегінське – Закерничне (гілка на Гуту) – Ангелове – Осмолода – Дар’їв
  Колія цієї залізниці 760 мм. В 60-і рр. з’єднувалася з ВЗ у Вигоді. ВЗ належить лісокомбінату "Осмолода", що знаходиться в смт. Брошнів. З 1998 р.: рух по ст. Осмолода тільки вантажний. ВЗ призначена для вивезення лісу, в по двох лініях: з району верхів’я р. Чорна та зі ст. Дарів (і відгалужень південніше цієї станції). На цих лініях – в робочі дні рух: ранком – до місць лісозаготівель, увечері – назад.
  Рухомий склад: паровози Cn2t-3537, 3538, 3540 (1897 року), 4173, 4174, 4175 (1910 року), Dh2t+t (4 одиниць), Dh2+3t (8 од.), 159-495, ВП-4; тепловози ТУ4-2105, ТУ6А-2084, ТУ7 (2520 і ще один), ТУ7А (2027, 3176 (2од)), ТУ8Г-0018, ТУ8П-0002; рейкові автомобілі ГАЗ і ЗИЛ-ГМД4.
   
• Видинів – Джурів
  В 1892-93 рр. була побудована промислова ВЗ від Видинова через Рудники до Джурова на вугільну шахту. Вугіль вивозився вагонетками на гужовій тязі. Довжина лінії складала 15,3 км. Колія шириною 600 мм. В 1913 р. дорога повністю перебудовано. Добудовано дві гілки: довжиною 1,9 км до шахти Сигізмунда і довжиною 3,2 км до шахти в Новоселиці. В Джурові був міст довжиною 248 м через річку Рибниця. Дорога експлуатувалась на гужовій тязі. Шахти та ВЗ закрито в 1928 р.
   
• Ворохта – Форещанка
  Лісовозна лінія вздовж річки Прут. Ділянка від Ворохти до Арджелужі (6 км) побудована в 1895 р., від Арджелужі до Форещанки (7,5 км) – в 1905 / 06 рр. До 1946 р. колія лінії була 760 мм, потім перешита на 750 мм. Існувало декілька бокових вусів. Закрита і розібрана в 1965 р. Локомотиви: паровоз Краусс 3409/1896 (0-2-0Т) мотовоз МуЗ-4, один саморобний двохвісний мотовоз і один паровоз типу ПТ4.
   
• Вигода – Пшеничники – Дубовий Кут – Солотвино – Сенечів
   
• Вигода – Людвиківка – Бескид – дві тупикові гілки
  Збудована в 1912 р. Пошкоджена сильними зливами, планується реконструкція; деякі ділянки відкриті, але лінію на Бескид закрито в 1998 р. і розібрано в 1999-2000 рр. Рух по двох лініях: на Дубовий Кут – Глибокий – Солотвине – Сенечів і на лісництво Лисак – лісництво Бескид і далі. Гілка на Студений і Яловий знаходиться в стадії реконструкції. Проводиться вивезення лісу і перевезення робітників до місць лісозаготівлі. Тепловози: ТУ6А-0418 (залишки в Солотвині), ТУ4-1693, 1695, 1740, 1893 (два останні – залишки у Вигоді), ТУ6П-0039, 0042, ТУ7А-2867, ТУ8-0267 (обслуговує гілки від Бескиду), 0364, ТУ8Г-0017, ЭСУ2А-700. Є паровоз-пам’ятник Пт4-274, працював паровоз ОП2-054.
   
• Грамотне – Пнів’я
  Ізольована лісовозна дорога. Збудована в 1952-53 рр. Головна лінія йшла від Грамотного вздовж р. Велике Грамотне до Пнів’я (13 км). Також була гілка від Грамотного на південь в долину р. Маленьке Грамотне (3 км), неподалеку від румунського кордону. Закрита і розібрана в 1964-68 рр. З 1953 по 1955 р. використовувалась кінна тяга, потім – паровоз і мотовоз.
   
• Ділятин
  Лісовозна лінія колії 760 мм прокладена від Делятину на захід в 1920-21 рр. Її довжина складала 10 км. Тартак знаходився в Делятині. На лінії працювали два паровози. Лінія не була перешита і закрилась в 1948-50 рр. Перші два км. траси цієї ВЗ зараз використовуються військовими: по них проложено ширококолійну під’їзну колію до військового комбінату.
   
• Долина – Рахиня – Болехів
  Побудована товариством "Galizische Forst- und Domnendirektion, Lemberg" (Австрія) в 1904-05 рр. Мала статус "k.u.k.Waldbahn" ("імперська лісовозна дорога"). Головна лінія довжиною 27 км йшла від Долини на північний схід через Рахиню до Болехова. Спочатку колія була 760 мм, перешита в 1947 р. Тартак знаходився в Долині. Було декілька ліній-вусів. Систему демонтовано в 1965 р. Рухомий склад після 1945 р.: 5 чи 6 паровозів типу ПТ4.
   
• Коломия
  На північний схід від станції знаходяться дві короткі ВЗ (300-400 м, початкова довжина по 1 км) цегельних заводів. Завод № 1 має два мотовози МД54-4 без номерів (один в роботі, другий не використовується). Керамічному заводу належать ТУ8-0324, 0327 і 0412.
   
• Креховичі – Луги – (лінія Ілемня-5 – Розтока) – Липовиця
  Побудована в 1896-97 рр. Початкова колія 760 мм. На лінії було 4 великих мости (три через р. Чечва і один – через р. Ілемка). Основну лінію (Креховичі – Липовиця) закрито в 70-х рр, решту – в 1999 р., розібрано в 2000 р. Був мотовоз ТУ2М-011812.
   
• Микуличин
  Побудована в 1910-14 рр. Колія 760 мм. Перешита на 750 мм після війни. Довжина 20,9 км. Закрита в 1969 р. після повені на річці Прутець. У 60-х рр. на дорозі працював мотовоз ТУ2М чи ТУ2МК, до нього – два паровози ПТ4. Залізний міст через річку Прутець побудовано в 1913 р., ще існував у 2000 р.
   
• Надвірна – Зелена (гілки на Хрепилів і Добошанку) – Бистриця (гілка на Довжинець) – Салатрук
  Лісовозна лінія Надвірна-Бистриця (33 км) колії 760 мм була побудована Австрією в 1897-01 рр. Потім були добудовані гілки на Довжинець (1902-03 рр., 10 км), Салатрук (1913 р., 9 км), Хрепелів (1904 р., 5 км) і Добошанку (1926 р.) Всі лінії були перешиті на 750 мм в 1947 р. Тоді ж бокові гілки були подовжені. Система сильно постраждала від повені в 1968 р. і була закрита, за винятком ділянки Бистриця – Салатрук, яка проіснувала до 1978 р. Працювали паровози ПТ4, Гр і мотовози ТУ2МК і МУЗ-4.

У Львівській області існували такі ВЗ:

• Броди – Шнирів
  Лісовозно–промислова лінія. Збудована в 1912-13 рр., колія 760 мм. Це була солідна інженерна споруда на високих дамбах без крутих схилів. Довжина 39 км. Влітку 1915 р. російська армія розібрала перші 31 км, пізніше австрійська армія розібрала рештки. Після 1919 р. перші 18 км було відбудовано польською владою з колією 600 мм. Дата закриття невідома. До реконструкції на ВЗ працювали танк-паровози O&K 6506 і 6507 (1913 р. вип., 0?3-0Т), захоплені у німців російськими військами в 1915 р.
   
• Верхнє Синєвидне – Корчин – Крушельниця – Сопот – Довге – Рибник – Зубриця – Малльманнсталь
  Головну лінію ВЗ від Верхнього Синєвидного до Малльманнсталю (в цього села немає української назви, воно було зруйновано ще " за Австрії"!) збудовано в 1895-1913 рр. Від Синєвидного до Рибника дорога прокладена долиною р. Стрий. Локомотивне депо було в Синє видному. В 1928 р. була збудовано гілку Майдан –Зубриця та декілька відгалужень. Обидві головні лінії закінчувалися в горах, біля Завадки (ВЗ Турка) та по інший бік вододілу. Початкова ширина колії – 800 мм (як в Сколе і Зелемянці). З 1948 р. – 750 мм. На ділянці Майдан – Зубриця було декілька великих мостів, останки яких можна спостерігати і досі. Система зруйнована повінню в 1968 р., і в 1969 р. була розібрана. На ВЗ працювали паровози ПТ4 і ВП1.
   
• Лопатин
  Довжина 5 км. Торфовивізна. Діюча.
   
• Сколе (Демня) – Коростів – Мала
  Головну лінію збудовано в 1888-93 рр. Колія 800 мм. Пізніше були побудовані гілки Коростів – Гута, Липа і Мала – Велика Бутильва, Мала Бутивля. ВЗ і навколишні ліси належали баронам братам Грьодель (їх замок знаходився в Демні). До 1947 р. по лінії ходили 4 танк-паровоза Краусс/Лінц (0-2-0Т) з іменами "Гута", "Орава", "Коростів" і "Опір". В 1947 р. лінія була перешита на 750 мм. Лінії на південь від Коростова (Гута, Липа) закриті біля 1960 р., основна лінія – в 1970-і рр. Замок в Демні все ще стоїть і використовується під школу, але його сильно зруйновано і він потребує реставрації.
   
• Стоянів – Ржищів
  Довжина 7 км. Торфовивізна. Працює три ТУ6. Колись була електрифікована. Є шахтний електровоз I0-КП.
   
• Турка – Ільник – Риків – Завадка
  Перша секція лісовозної ВЗ колії 760 мм від Турки була побудована в 1907 р. вздовж річок Стрий і Завадка до Ільника (16,8 км). У 1908 р. лінія була продовжена до Завадки (8,2 км). На відмітці 6,3 км був міст через р. Стрий довжиною 104 м. Спочатку обслуговувалася паровозом Краусс/Лінц № 5768 (1907 р. вип., 0-3-0Т). Під час I світової війни лінія – під управлінням австрійської армії (kkHB). Після 1945 р. перешита на 750 мм, закрита в 1960 р.

У Закарпатській області існували такі ВЗ:

• Берегове – Хмільник (гілка на Виноградів) – Іршава (гілка на Кам’янку) – Довге – Бронька (гілка на Суха) – Кушниця – Лисичово – Багарика (?)
  Пасажирське (Виноградів – Іршава) і товарне сполучення. Дати відкриття (по ділянках):
  1. Виноградів – Хмельник, 19 км, 23.12.1908
  2. Берегово – Приборжавське (Довга), 67 км, 23.12.1908
  3. Довга – Кушниця, 9 км, 22.05.1909
  4. Іршава – Осой, 8 км, 23.12.1910
  5. Осой – Кам’янка, 4 км, 10.06.1911
  Лінія експлуатувалась компанією BGV (залізниця Долини Борсі). З 1923 р. Закарпаття в складі Чехословаччини, лінію передано Чехословацьким держ. залізн. (ЧСД). 1939 – 1944 рр. лінія експлуатувалась угорською компанією MAV. У 1944 р. ВЗ увійшла в склад радянських залізн. і була перешита с 760 мм на 750 мм. Регулярний рух відновлено в 1948-49 рр. В 1926 р. довжина дороги була 107 км, після війни сітка розширена і складає 123 км.
  Депо (філія депо Чоп) знаходиться в Берегово. Використовуються семафори.
  Рухомий склад. Тепловози ТУ2 з 1968 р. (№ 020, 034, 066), тепловози ТУ7А (№№ 3094, 3278–3282). Парову тягу ліквідовано в 1970 р. (залишився паровоз Гр-286, з 11 паровозів Гр: №№132, 255, 323, 324, 334, 335, 338 – 342).
   
• Великий Бичків
  Фабрика "Лісохімкомбінат", існувала в 1997 р.
   
• Дубриничі – Чорноголова – Станицький
   
• Зімір (???). Про цю ВЗ мало відомо, обслуговувалася паровозами ОП2?149 і Кч4-097.
   
• Перечинська. Побудована в 1911 р.
   
• Рахів Про цю ВЗ нічого не відомо, (обсл. паровозом ОП2-148.
   
• Свалява
  Лісовозна вузькоколійка та ВЗ меблевого заводу; тепловози ТУ4, ТУ6А, ТУ8.
   
• Тересва – Терново – Дубове – Усть-Чорна – Лопухів – Бертянка
  Збудована в 1903 р. Поїзд, що йшов знизу, із сіл, на станції Усть-Турбат (проходячи її о 8 ранку) розділявся, і його частини йшли на станції Лопухів (і вище) і Турбат (і вище). На всіх станціях існували станційні будинки з персоналом. На лінії також існував неупорядкований рух лісовозів, дрезин невідомої приналежності і приватних платформ (приблизно 1.5х2 метра), які завозилися вверх головним поїздом на лісовозних платформах, а на бокові відгалуження та вниз – власниками.
  Локомотиви. Паровози класів Dt (1927 р.), D (1929-49 рр., 6 шт.), Dn2t (1914?41 р., 4 шт.), Ct (1908-22 р., 3 шт.), C; тепловози: ТУ2 (2 шт.), ТУ3 (2 шт.), ТУ4 (5 шт.), ТУ6Д (2 шт.), ТУ7 (5 шт.), М11; рейкові автомобілі Волга, ГАЗ, ЗИЛ, дрезини.
  Закрита в 1999 р. До 2001 р. повністю зруйнована.

У Чернівецькій області існувала така ВЗ:

• Чудей – Ванилов – Подгорний – Гілче – Кощуя
  Північна Буковина, збудована у 1907-08 рр. компанією Bukowinaer Lokalbahnen, колія 760 мм. Дорога загального користування з пасажирсько–вантажним сполученням. До 1918 р. керувалалась KKStB, до 1940 р. – CFR. До основної лінії примикали 3 приватні лісовозні гілки (1 в Гилчі і 2 – в Кощуї), братів Феліксу і Михаелу Адлерсбергів. У 1946-47 рр. ВЗ перешита на 750 мм. У 1951 р. закрита і розібрана. Рухомий склад: ПТ4 та 159.